Марія Бабка народилася в селі Дзензелівка. Педагог за професією. Понад 30 років працювала учителькою української мови і літератури у рідному селі. Теплоту серця віддала дітям, писала про них вірші. Друкувалась у районній та республіканській пресі. Крім того у видавництві « Веселка» вийшли її збірки поезій «Скрипалі» і «Зозулині черевички». 

Надія Ганжа  народилася 9 вересня  1944 року в мальовничому селі  Іваньки Маньківського району в сім’ї хліборобів. До співочого мистецтва долучилася ще з шкільної парти. Заспівала тепер уже власні пісні, що полилися з душі з серця. Заспівала про рідний край, село, дорогих серцю земляків, рідну матір, чоловіка,  дітей та онуків. Пісні , сповнені оптимізму й тривог, патріотичні і гумористичні, веселі й на грані ридання зраненого серця. Багато своїх  творів Надія Олександрівна присвятила темі жіночої долі.  Кожна пісня, кожна її строфа сповнені народнопісенних образів немов пересипані фольклорними перлами. І кожна має свій неповторний мотив. Впродовж 11 років відколи з- під пера поетеси  полилися поетичні рядки, створено понад чотири сотні пісень. Музику до яких вона сама пише і їх же сама і виконує. Перша збірка перлів душі талановитої самодіяльної  співачки « Квітнуть матіоли» випущено в 2004 році. Це збірник пісень про односельців, трудівників Маньківщини.

 Надія Діденко народилася в смт Буки Маньківського р – ну. Самобутня поетеса. Її поезія розкривае красу рідного краю, людини праці, любов до матінки – годувальниці, яку трудівниця закликає плекати як дитя. Непідкупна щирість, теплота, радість і разом з тим легкий смуток можна зустріти в її віршах. А найбільше доброти. Чи не тому вони мають таку популярність серед простих людей.

Валентина Діхтяр  народилась в селі Дзензелівка. Педагог. Більше 30 років викладала в школів, училищі, інституті російську мову і  літературу та німецьку мову. Поетеса. Писала вірші, пісні, нариси, оповідання, казки писала ще з шкільних років. З 1968 року проживала в Умані.  Видала збірку «Живе джерельце»  в якій вміщені духовні твори, поезія, пісні, загадки для дітей  дошкільного і

 Микола Заїка   народився на Маньківщині. Поет – аматор. Працював в Іваньківській середній школі учителем української мови і літератури. Лірика його віршів проста, душевна і щира. Своїми поетичними рядками Микола Заїка вчить молоде покоління зберігати моральні цінності, бути патріотами  на рідній землі.

Віктор Олексійович  Жадько Жадько Віктор Олексійович (16.02.1952, с. Іваньки, Маньківського р-ну Черкаської обл.) - письменник, журналіст, вчений, некрополезнавець, краєзнавець, енциклопедист; доктор філос. наук, професор Національного пед/ університету ім/ М.Драгоманова, академік Академії Вищої освіти України (2008); Заслужений працівник освіти України (2007), Відмінник столичної освіти (2012), радник Міністра культури України (2010): Член - НСЖУ, НСПУ, НСКУ, автор 20 романів, довідників, монографій, 200 наук.публікацій. Лауреат премій: ім. М. Аркаса (2002), Міжнародної ім. Д.Нитченка (2005), ім. І. Огієнка (2007), ім. М. Максимовича (2008), мистецької премії «Київ» (2011; номінація «Журналістика», ім. А.Москаленка), Міжнародного культурно-наукового фонду Тараса Шевченка «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» (2012); премії НСЖУ «Золоте перо» (2010). Нагороджений «Почесною відзнакою» НСПУ за особисті досягнення у літературній творчості, вагомий внесок у відродженні духовності та культури українського народу (2012).

Ніна  Каличян   виросла в селі Рогах. Педагог. Поет – аматор з дитинства пише вірші російською і українською мовами. Поетеса описую свою любов до природи,до рідної землі, проба осмислення життя,його філософію.

 Іван Килимниченко  народився в селі Вікторівка, що на Маньківщині. Разом з батьками в 1933 році переїжджає до Донецька. Закінчив гірничий інститут. Брав участь у війні з німецько- фашистськими загарбниками. Працював в школах Донецька, Умані, Звенигородки.  Розпочав писати літературні твори змолоду. П’єсу «Маленькі люди» брав до свого репертуару Черкаський музично- драматичний театр імені Т.Г.Шевченка. 

 Анатолій Ковбаса  народився 27 серпня 1954 року в селі Молодецькому на Маньківщині. Педагог за професією, викладач музики і співів  та над усе його вабить написання пісень. Багато написано  пісень на слова А.Слободяника та багато інших  поетів. Чудова природа рідного краю, талановиті вірші поетів Черкащини стали поштовхом до написання перших власних пісень. Героїчні та ліричні, веселі та жартівливі, вони стали входити в репертуари  професійних колективів та самодіяльних митців Шевченкового краю.

Анатолій Кононенко  народився 20 листопада 1929 року в селі Лемешівка, Яготинського району,Київської обл. Капітан другого рангу, поет. Переїхав на постійне місце проживання до Маньківки, багато пише про Маньківку, про  людей, що оточують його, ліричні, жартівливі, гумористичні та сатиричні вірші.

Раїса Ломачинська народилася 1941 року в с. Тетерівка Жашківського району. За професією журналіст. Понад 30 років працювала в Маньківській районній газеті.  Її роман- сповідь «Берег надії – берег любові» завоював популярність у читачів, особливо її земляків. Друга книга Раїси  Володимирівни – « Долі полинові» - написана самим  серцем. Член Спілки  журналістів України відзначена журналістськими нагородами. Похована на місцевому цвинтарі в Маньківці.

 Юрій Макаренко  народився в трудовій сім’ї села Дзензелівка. Працював на різних роботах в селі, в районній газеті. Де б він не був – з юних літ він кохається я в поезії. Має великий поетичний доробок. Часто його вірші друкуються в районній газеті  «Маньківскі новини».

МЕЛЬНИК Онисим Петрович(3.03.1923 — 12.09.1969) — с. Добра (Красноставка).Прозаїк, поет. Автор роману «Не щеми, серце», книг по­вістей і оповідань «Про що сумуєш, сину?», «Четверта не загине», поетичних збірок «Гуцули сходять з гір», «Ук­лін тобі, земле!», «Ми зросли на вітрах». Член НСПУ.                 

Віра Оберемок народилася 1 вересня 1950 року в селі з чудовою поетичною назвою – Русалівка , що на Маньківщині. Закінчила факультет журналістики Київського університету.               Ліричні етюди, новели, оповідання, а ще казочки для дітей – ось її жанрова зацікавленість. ЇЇ казки увійшли до шкільних читанок, звучать по радіо, у телепередачі «Вечірня казка», друкуються у районній та республіканській пресі, а також у виданнях української діаспори в «Свобода» - США, «Світло», «Новий шлях» -  Канаді, «Наші  дні» -  Австралії.                       Авторка щиро закохана в свій квітучий край, рідну природу, в дитячу душу, віра в добро людське, її тонка спостережливість лягають на папір. Прочитайте хоча б її «Луг», «Татів явір» чи «Садимо з мамою город» - ви відчуєте гармонію її світлих почуттів. Письменниця  в даний час проживає в своєму селі Русалівка. 

 Василь Григорович ОМЕЛЯНЧУК (н. 4.04.1940) — с. Березівка.Перекладач, критик. Автор перекладів творів польських, російських, іспанських письменників, публікацій у пері­одиці літературознавчих і критичних статей. Член НСПУ.

 Андрій Поліщук народився 1 січня 1943 року в селі Красноставка Маньківського району.   Закінчив факультет журналістики КДУ ім.. Т.Г.Шевченка. Написав більше 20 книг. Письменник пише як прозу так і вірші. Перша книга прозаїки «Повернуся з сонцем, мамо».  На його слова написано композиторами понад 100 пісень. Написав він і багато казок. Нещодавно  Андрій Ілліч видав «Християнську абетку», а також підготував до друку збірки казок «Золотинка», «Пригоди чарівної Цукринки» Андрій Поліщук лауреат премії  ім.. Близнюка, обласної літературної премії ім. Кошового. Повість «Клятви не зрадив» висунута на здобуття республіканської премії.  Зараз письменник  живе в   м. Тальному  і працює редактором газети «Колос Тальнівщини».

 Іван Юхимович Родаченко: справжнє прізвище Родах (20 грудня 1905, Маньківка -14 березня 1988 року, Київ, Міське кладовище, Берківці) – український письменник і публіцист.
Дитячі роки Івана пройшли на маньківській вулиці Михайлівській, де мешкали батьки: Юхим Іванович і Параска Кононівна. Після закінчення Маньківської середньої школи І.Родаченко вступив до Уманського сільськогосподарського технікуму, напередодні війни закінчив його. Пішов добровольцем на фронт. 
За плечима Івана Юхимовича - школа червоних стрільців у Харкові; факультет журналістики військової Академії імені Фрунзе в Москві. У 1960-х роках Іван Родаченко працював спочатку редактором, а згодом - директором видавництва Академії наук України (нині - «Наукова думка»); вченим секретарем Інституту фольклору, мистецтва і етнології імені М.Рильського (НАН України); позаштатним кореспондентом «Робітничої газети». І.Родаченко займався і творчістю (псевдоніми - Мартин Гак, І.Шпиця): його перу, як студійцю «Плуга» належать сотні статей у періодиці, читачі радо сприйняли вірші молодого поета: «Достигає жито», «Осіннє», Таборове»; гуморески: «Лист до редакції», «Дефіцит».
1967 року Іван Родаченко випустив у видавництві «Молодь» у серії «Життя славетних» документальну повість «Мандрівки Василя Барського». Це унікальне видання про вихованця Київської академії Василя Барського (1701-1747), який двадцятидворічним юнаком вирушив у подорож, щоб побачити світ. Пішки, переборюючи труднощі шляху, холод, голод, хворобу, пройшов Австрію, Італію, Грецію, Ліван, Сірію, Палестину, Єгипет... Записки про його мандрівки видавалися сім разів, переписувалися від руки, а ми, як не прикро, мало знали про свого співвітчизника. У цій повісті вперше розкрито образ цікавої загадкової постаті українського мандрівника. 
Завдяки наполегливості та клопотанням Івана Юхимовича Родаченка, у 1961-1963 роках вперше в Україні побачило світ унікальне видання - живопис та графіка Тараса Шевченка в 7-му - 10-му томах Повного зібрання творів Кобзаря.
На схилі літ Іван Юхимович працював над «Коротким історико-ономастичним словником» (945 сторінок, 1984 рік). Академік М.А.Жовтобрюх в позитивній рецензії на рукопис І.Родаченка написав, зокрема, такі враження від прочитаного: «Зміст рецензованого рукопису свідчить, що його автор виконав надзвичайно велику й трудомістку роботу над вивченням генезису «українських власних географічних назв та прізвищ людей». 
У словнику розглядається походження близько 3 тисяч назв міст і сіл Української РСР, окремих історичних місцевостей, річок, східнослов'янських і тюркських, що були пов'язані з Україною, племен, сучасних і реконструйованих (дохристиянських) особових. Приділяє увагу автор і аналізу власних назв давньоруських міст, що існували на території сучасної України, але до нашого часу не збереглися».    Цікавий історичний факт: польський граф Потоцький так був зачарований в красу Маньківщини, що наказав перше дерево - сосну для закладки парку «Софіївка» в Умані - викопати саме з Маньківського лісу. 
Сюди любила приїздити й красуня Софія: подихати чудодійним повітрям, пройтися стежиною серед беріз, сосен і могутніх дубів, послухати спів птахів.  Цілющі властивості місцевого клімату помітила ще польська шляхта, серед якої вважалося особливо престижно мати маєтки в урочищах Маньківщини. Адже саме тут теплий південний клімат поєднався з незвичним для цієї географічної широти багатством листяних дубових та букових лісів.  Із книги Віктора Жадька "Маньківщина. Не забуваймо рідного порогу. -К.,2006.-С.107.                                                       
 Анатолій Леонідович Слободяник народився  12 серпня 1951 року в с. Кинашівці Маньківського району  на Черкащині, в сім'ї  хліборобів. Навчався у середній школі. Вірші почав писати в школі. Від природи він не тільки поет а ще й художник. Працював у художній майстерні району. Понад 38 років він – фотокореспондент районної газети « Маньківські новини», в якій широко друкується. Його поезії популярні серед місцевих читачів. Деякі з них побачили світ в журналах «Сільські обрії»,  «Ранок», альманаху «Вітрила -79» та в колективному збірнику «Первоцвіт» (Поети Маньківського краю, 1992р.) Анатолій Слободяник переможець обласного конкурсу «Сонячні кларнети». У 1994 році в Державному обласному видавництві  «Вінниця» вийшла поетична збірка «Пісні над Тікичем». Збірка поезій «Щедрую матері». Про нього, як про непересічного поета дізналася вся Україна на обласному конкурсі премії «Берег надії» ім. Василя Симоненка. Автор слів гімну Маньківського району. Музику написала Л.В.Фітенко – директор проекту «Маньківський літопис», завідуюча відділом культури і туризму Маньківської райдержадміністрації.

   Мойсей Ізраїльович ХАЩЕВАЦЬКИЙ

(30.01.1897 — жовтень,1943) — смт. Буки.Єврейський поет, драматург. Автор збірок поезій «Сувора дійсність», «Ленін», «Героїка», «Ошер Шварцман», «На бой» (рос. мовою), «З минулого і сучасного. Вірші та балади про війну». Загинув на фронті. Член НСПУ. 

Із Маньківщиною пов’язана доля Івана Килимниченка (с. Вікторівка) автора книги «П’єси» (твори — «Максим Чорновіл», «Націоналісти», «Євшан-зілля», «Маленькі люди» та ін.), поетів-аматорів Ю.Макаренка, М.Заїки, М.Бабки, Н.Діденко (збірка «Первоцвіт. Поети Маньківського краю»).