З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.
Двадцять чотири роки тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Тільки з України в Афганістані воювало 120 тисяч солдатів і офіцерів. З них 3360 не повернуться додому ніколи. А тих, хто і зостався живим, моральне каліцтво супроводжуватиме все життя. Та вони не нарікають на долю, не вважають себе героями, хоч рани Афганістану не залікуєш нічим і ніколи..
Надзвичайно жорсткі та виснажливі умови підготовки, перемінливий клімат, щоденні думки про смерть і переживання за своє життя робили перебування у «гарячій точці» просто неможливим. Таке зрозуміють тільки ті, хто воював і вижив у ті жахливі роки.
Та найстрашніше те, що ці хлопці не знали, що буде з ними в майбутньому, чи знайдуть вони собі місце у новому житті, житті без війни і смерті. Та всі розуміли одне – це занадто дорога ціна, ніщо не варте того, щоб платити саме такою ціною – ціною того, що відбувалося з ними тоді і що могло бути потім.
Про своє перебування на війні «афганці» не дуже поспішають розповідати. Вони скромно зауважують, мовляв, що тут говорити, війна і є війна – стріляють, убивають. Але навіть із скупих фраз-спогадів стає зрозуміло –кожен з них щохвилинно ризикував своїм життям.
Життя кажуть, прожити – не поле перейти… Так можуть говорити тільки ті, хто ніколи не ходив по мінному полю, кого не будили розриви снарядів, кому не наспівували свої смертельні мелодії кулі… Ті, кого вшановують щороку 15 лютого, зовсім іншої думки. Вони, як ніхто, навчилися цінувати життя. У День вшанування учасників бойових дій на території інших держав ветерани війни, яку тоді називали визвольною, збируться разом. Кажуть, що спогади живуть доти, доки їх пам’ятають. Головне для кожного з нас не заборгувати перед пам’ятю: просто пам’ятати, і не тільки 15 лютого. Бо рани ще кровоточать, а спогади дуже болючі.
Плин часу не затьмарив спогадів про цю війну пам’ять продовжує нагадувати про ті жахливі часи. Сьогодні ваш безцінний бойовий досвід потрібний для підготовки наступних поколінь миротворців, адже наша держава і надалі продовжує виконувати свою благородну місію і вносить значний вклад у забезпечення миру та добросусідських відносин між країнами світу.
Ваша активна життєва позиція, вірність військовій присязі заслуговують на глибоку повагу. Ми вдячні вам за мужність і патріотизм, за стійкість та витримку. Ваші діти можуть по праву пишатися своїми батьками.
Сьогодні ми схиляємо голови перед вічною пам'яттюсолдат, які не повернулися живими на рідну землю з іракської пустелі, мінних полів Лівану та Анголи, джунглів Ліберії та Сьєрра-Леоне, загинули в етнічних сутичках на Балканах. Бажаємо народу України, щоб біль війни назавжди залишився в минулому, а наше мирне життя до країв було наповнене добробутом.
Побратими районної спілки воїнів-афганців не зрадили щорічній традиції відвідувати та покладати квіти на могили загиблих земляків з Доброї, Паланочки, Чорної Кам’янки, Молодецького, які пройшли жорна кривавої війни в Афганістані та не повернулися додому живими.
Помічник Народного депутата України Ничипоренка В.М. Валентин Балабак разом з головою райооної ради Володимиром Вовком відвідали родину загиблого воїна Петра Плахотнього з Молодецького та вручили грошову допомогу матері героя.
В рамках вшанування пам'яті учасників бойових дій на території інших держав в парку Слави селища відбулися урочистості, в яких прийняли участь голова районної ради Володимир Вовк, заступник голови РДА Олег Філіпчак, голова районної організації ветеранів Валентина Ковган, голова районної організації Української Спілки ветеранів Афганістану Олександр Кравченко, які вшанували хвилиною мовчання загиблих та нагородили відзнаками Президента України, пам'ятними медалями та почесними грамотами воїнів – інтернаціоналістів. Поетичний твір "Пацани" представив увазі всіх присутніх писар Маньківського козацького полку, поет Маньківського краю – Анатолій Слободяник.
2016-02-15 17:25:04 Переглядів: 1392
« Повернутись
.jpg)
.jpg)
